Медична реформа: покращення чи утопія?
«Гроші мають «ходити» за пацієнтом» – така основна ідея медичної реформи. Тобто якщо зараз держава надає кошти загалом на лікарню, то згідно із новими планами української влади їх виділятимуть лише на пацієнта, який звернеться за допомогою.
Медична реформа має на меті скоротити видатки і водночас підвищити якість надання послуг. А чи це реально і що означатиме для простого пацієнта і лікаря, пора з’ясувати, адже закон вже ухвалено в першому читанні.
Що зміниться?
Насамперед варто сказати, що під гучним словом «реформа» криється всього лише зміна системи фінансування, а не самої моделі медицини.
Найбільші зміни торкнуться первинної ланки медичних закладів, тобто поліклінік та Центрів надання первинної допомоги, а також медичних працівників. Передбачається, що кожен українець зможе обирати собі лікаря на власний розсуд. Дільничних лікарів більше не має бути, їх замінять сімейні, з якими пацієнти будуть підписувати контракт. Цей процес має контролювати окремий орган, який хочуть створити, – Національна служба здоров’я України.
Лікарям первинної ланки дозволять зробити вибір. Вони зможуть обрати будь-яку організаційну форму роботи: чи то стати підприємцями і відкрити приватний кабінет, чи залишитися працювати в поліклініці, амбулаторії чи при Центрі надання первинної медико-санітарної допомоги. Але кожному з них доведеться боротися за пацієнта, адже поділу на дільниці не буде. При цьому в законопроекті не роз’яснюється, як медик має встигати на виклики, які теоретично будуть з різних районів міста.
Зарплата лікаря залежатиме від працьовитості, а точніше від кількості пацієнтів. У Міністерстві охорони здоров’я планують, що кожен лікар матиме в середньому 2000 людей. Це при тому, що зараз норма складає 1500-1600.
А тепер про пацієнтів. Їм згідно із концепцією МОЗ доведеться за деякі послуги платити офіційно. Медичні послуги поділять на три види: безкоштовні, частково оплачувані державою і платні. Ціни в державних медичних закладах контролюватиме держава, а от медики, які захочуть стати фізичною особою-підприємцем, матимуть можливість самостійно встановлювати вартість тих чи інших послуг.
Варто зауважити, що в проголосованому в першому читанні законопроекті «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» реформування описано дуже розмито і важко розібратися, за що саме людям доведеться платити, а яку меддопомогу залишать безкоштовною. Проектом закону передбачено, що гарантований безоплатний пакет послуг, як і вартість платних послуг, може змінюватися щороку. Також не дуже зрозуміло, скільки і за що пацієнту доведеться «скинутися» із державою на засадах співфінансування, зате точно відомо, що повністю платними будуть послуги пластичної хірургії.
З першого погляду ініціатива ввести офіційну плату за частину послуг є благородною і очікуваною, адже це зменшить можливість брати-давати хабарі в медустановах. Але з іншого боку, враховуючи теперішні фінансові можливості пересічних українців, зрозуміло, що більшість із них не мають таких грошей.
Що з цього приводу думають практикуючі медики?
Здебільшого «просуванням» реформи в маси займаються теоретики, які всіляко нахвалюють нововведення. А от практикуючі медики не дуже задоволені такими планами МОЗу. Чому? Журналіст «НК» поцікавилася у них самих.
Михайло Гаврилишин, головний лікар Калуського центру медико-санітарної допомоги м. Калуша.
– Загалом ми за реформування але, цю реформу важко назвати реформою, бо це всього лише зміна системи фінансування. Її мета далеко не в тому, аби покращити здоров’я українців або посприяти продовженню тривалості життя людей, а всього лише в запровадженні нових правил фінансування галузі. При цьому саме фінансування не збільшуватимуть. А це вже суперечить ідеї реформування в цілому, адже ніде в світі не впроваджують реформи без вливання додаткових коштів.
Але чомусь будь-яку критику цієї реформи сприймають як зраду, а тих хто критикує одразу оголошують ворогами, «рукою Москви».
На даний час бюджет фінансування медичної галузі складає близько 2, 6% ВВП України. І так триває вже протягом багатьох років. Це при тому, що за рекомендаціями експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я для нормального функціонування медичної галузі необхідно витрачати 8-10% ВВП.
В нашій країні медична галузь вже роками хронічно недофінансовується.
На даний час фінансування здійснюють на загальну кількість населення, а згідно із законопроектом пропонують надавати його лише тим, хто звернеться. У результаті, на пацієнтах зекономлять.
Зараз міський бюджет отримує субвенції з державного на фінансування медицини та додає свої, і в результаті наші пацієнти безкоштовно отримують допомогу. А після впровадження реформи розпорядником коштів вже буде не місцева влада, а новостворена Це, вважаю, серйозний удар по децентралізації. Національна служба здоров’я України. Кошти осідатимуть «на верхах», а тут людям доведеться платити з власних кишень. Відповідно, для більшості медична допомога стане просто недоступною.
Я не проти змін, але вважаю, що будь-яку реформу слід відпрацьовувати в режимі пілотного проекту, а не робити експеримент над всім народом.
Для лікарів теж жодного позитиву не бачу. Бо коли людям дозволять самостійно обирати, чи звертатися їм за допомогою до амбулаторії чи місцевої поліклініки, то вони оберуть останню. А що ж тоді робити лікарю амбулаторії?
Леся Дмитришин, завідувач терапевтичного відділу Калуського ЦПМСД.
– Я категорично проти такої реформи, адже вона недопрацьована. Реформатори не з того розпочинають зміни. Як можна впроваджувати реформу, не створивши електронний реєстр пацієнтів?
Людмила Лисанська, лікар-терапевт Калуського ЦНПМСД.
– Ця реформа спрямована проти людей. Працюю на своїй дільниці вже 34 роки і знаю кожну людину особисто. Я бачу, як важко людям виживати, особливо, пенсіонерам. Вони не спроможні будуть оплатити за медичні послуги. Треба спочатку, аби країна стала на ноги, а вже потім впроваджувати реформи. Фінансування потрібно збільшувати, без цього нічого не вийде. Ми не зможемо працювати в таких умовах. Припустимо, якщо мені надійде виклик від важкохворого, який не має змоги оплатити за мій приїзд, то хіба я зможу не виїхати до нього? Це ж мій обов’язок.
Наталія Хром’як, лікар-терапевт Калуського ЦПМСД.
– Як молодий лікар розумію, що медицину потрібно реформувати, зміни назріли давно, але те, що пропонує нині МОЗ – це абсолютно не те, чого очікували пацієнти і медпрацівники. Хоча й почали із позитивного моменту, а саме впровадження державної програми «Доступні ліки», але майбутні плани реформаторів засмучують. Нам пропонують ставати підприємцями, але де брати на це кошти, ніхто не каже. Так само як і не питають у людей, як із мізерних пенсій та зарплат викроїти кошти на оплату медичних послуг.
Уляна ФІРИЧ.
