«Будівництво такої установки вимагає економіка підприємства і ринок продукції»
5 червня в приміщенні управління ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» відбулися громадські слухання з приводу будівництва установки з виробництва оксиду пропілену.
На початку слухань представник Міністерства екології та природніх ресурсів України Олена Євдокименко, як організатор зібрання, поінформувала присутніх в залі, а тут були представники і депутати Калуської міської ради, науковці з Національного університету «Львівська політехніка», Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, представники проектувальних підприємств та організацій, товариства «КАРПАТНАФТОХІМ», громадські активісти, що згідно з регламентом проведення таких заходів ведеться їх відео- та фотозйомка і що всі бажаючі можуть давати запитання як у письмовій, так й усній формі. Після цього вона запропонувала представнику ТОВ «Виробнича група «Техінсервіс» (генеральний проектувальник) Олегу Галузинському представити проект.
Не вдаючись у деталі всього сказаного доповідачем, відзначимо те, що спричинило потребу підприємства взятися за реалізацію такого проекту, та його переваги над іншими технологіями.
– Ось уже другий рік поспіль, – розповідав Олег Георгійович, – після майже п’ятирічного простою виробництва «КАРПАТНАФТОХІМу» повноцінно працюють. Але разом із тим, що в цехах підприємства нині виробляються такі готові продукти, як поліетилен, поліхлорвінілова смола суспензійна, каустична сода, є ще й ряд сировинної продукції, реалізація якої не сприяє економіці підприємства. До такої, насамперед, належить пропілен – продукція етиленової установки.
Реалізація проекту з виробництва оксиду пропілену потужністю 2700 тонн у рік дасть можливість поглибити переробку цього продукту, що своєю чергою дозволить втілювати інші нові проекти з переробки побічних продуктів виробництва.
Торкаючись переваг тої технології, яку планується впровадити, доповідач відзначив, що вона вирізняється малою кількістю побічних продуктів, у технологічному процесі не використовується хлор, високою продуктивністю та ефективністю використання сировинного продукту – пропілену.
– Запропонована технологія виробництва оксиду пропілену є сучасною і останнім часом саме її впроваджують такі світові компанії, як SKC, SOLWAY S.А. й інші, – наголосив Олег Галузинський. – Що стосується такого важливого моменту, як вплив установки на навколишнє середовище, то, зважаючи на закриту технологічну схему її роботи, він мінімальний, оскільки відпрацьована вода очищатиметься в очисних спорудах підприємства. У той же час будівництво установки дасть можливість для праці в належних умовах 19 працівникам, а ще це дозволить збільшити суми надходжень у місцевий та державний бюджети.
Наглядно було продемонстровано як у презентації, так і безпосередньо на столі в залі учасникам громадських слухань вироби з похідних оксиду пропілену. Це, зокрема, лакофарбові рідини, миючі засоби, клеї, екошкіра та елементи взуття (поліуретанові підошви) й інше. А ще оксид пропілену нині широко використовується для виробництва пакувальних і змащувальних матеріалів, каучуку.
Після цього розпочалося обговорення проекту, в якому взяли участь науковці ВНЗ, представники генерального проектувальника, громадськості й інші присутні в залі. І якщо на початку з вуст представників «Львівської політехніки» прозвучали доречні запитання технічного характеру, зокрема щодо тривалості роботи каталізатора, як відбуватиметься процес його регенерації, використовуватимуться у процесі інші речовини, на які Олег Галузинський та керівник проекту Володимир Крикливий дали вичерпні відповіді, то після запитань представника громадськості Валерія Паньківа стало зрозуміло, що його і ще частину присутніх не особливо цікавить технологія нового виробництва та навіть його вплив на довкілля.
Про це, зокрема, свідчило запитання про те, чому слухання проходять у закритому режимі. Але ж, як зауважили організатори зібрання, всі бажаючі потрапили на нього. Зрештою місце проведення зібрання було заздалегідь погоджено з Міністерством екології та природніх ресурсів України, а після цього відповідна інформація була поміщена в місцевій пресі та на сайті Калуської міської ради.
Було й ряд інших запитань (всього – 15, як пізніше зауважить Олена Євдокименко. – Ред.), на які присутні спеціалісти «КАРПАТНАФТОХІМу», «Техінсервісу» давали відповіді, хоча не завжди було просто віднайти такі, які б могли влаштувати виступаючого.
Так, приміром, голова громадської організації «Зелений рух «Карпати» Михайло Довбенчук висловив думку, що замість того, аби будувати установку з виробництва оксиду пропілену, краще було б продовжити освоєння технологічного майданчика поблизу виробництва поліетилену, де ще в 90-ті роки планувалося збудувати установку з виробництва поліпропілену.
Відповідаючи на це запитання, Олег Галузинський зауважив, що за цей період ринок нафтохімічної продукції зазнав суттєвих змін і нині було б економічною помилкою будувати установку з випуску поліпропілену, який за ціною на ринку майже прирівнюється до пропілену. Аналогічною є, на жаль, ситуація і в роботі установки з виробництва поліетилену. Саме тому власниками і керівництвом підприємства був обраний шлях більш глибокої переробки пропілену й впровадження з цієї метою пілотної установки з виробництва оксиду пропілену. Тому будівництво запропонованої нині установки вимагає економіка «КАРПАТНАФТОХІМУ» та ринок продукції.
«Дайте можливість для розвитку інноваційних технологій…»
Найбільш змістовними та по суті на громадських слуханнях були виступи професорів Національного університету «Львівська політехніка» Зоряна Піха і Богдана Дзіняка, які фахово пояснили необхідність будівництва на території ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» установки оксиду пропілену та основні складові її екологічної безпеки.
Зорян Піх: На громадських слуханнях повинна вестися професійна дискусія з обох боків, якої, на жаль, ми не почули від присутніх на них представників громадськості.
Особисто я все своє життя займаюся процесами окислення в рідкій фазі, в т. ч. пероксидними сполуками. Цьому присвячена і моя монографія, видана у співавторстві з двома колегати, які сьогодні захищають докторські дисертації. Вони – жителі Калуша, добре знають найбільше промислове підприємство в рідному місті та готові сприяти його подальшому розвитку.
Якщо ви хочете чути професіонала і відповідь на запитання, що стосувалося зауважень кандидата хімічних наук, наукового співробітника Технічного Університету Мюнхена (Німеччина) др. Віктора Глухого з приводу запланованого будівництва виробництва оксиду пропілену ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», які він надіслав у відділ оцінки впливу на довкілля Міністерства екології та природних ресурсів України, то я це поясню. У його листі, який деякі ЗМІ оприлюднили, є два нібито критичні зауваження. Це пероксид водню й ацетонітрил.
Розпочну з ацетонітрилу. На громадських слуханнях присутні і люди, котрі раніше працювали на цьому хімічному комплексі. Вони, гадаю, не можуть не знати, що таке акрилонітрил. У Калушу був завод карбамідних смол. Що для вас це новина, що акрилонітрил і ацетонітрил є речовинами одного класу? Пане Довбенчук, ви працювали на заводі карбамідних смол, були генеральним директором цього закритого акціонерного товариства. Що ви не знаєте, що таке процес окислення метанолу, що таке отруйність метанолу? Там також була перекисна схема окислення.
У виступі доповідача пояснювалося, чому в обраній технології для виробництва оксиду пропілену передбачене використання ацетонітрилу як розчинника для вихідного продукту, а не, скажімо, метанолу. Бо останній більш отруйний і має нижчу селективність розчинення.
Ацетонітрил – це єдина високополярна органічна речовина, яка змішує пропілен, пероксид водню, органіку й неорганіку. Цей розчинник циркулює в системі, він не викидається в навколишнє середовище та за підтвердженими результатами лабораторних досліджень не утворює побічних продуктів.
Тепер про пероксид водню. Я працював з 90-процентним пероксидом водню в лабораторії. Повірте мені, сам його добував. На запланованій установці використовуватиметься пероксид водню 60-процентної концентрації. Це є товарний продукт, який виробляється, зокрема, в Польщі. І в технології виробництва оксиду пропілену застосовуватиметься вже оброблений відповідними стабілізаторами 60-процентний пероксид водню, що унеможливлює займання цього окисника при контакті з іншими речовинами. Тобто з точки зору селективності, чистоти і впливу на довкілля я не бачу жодних загроз від експлуатації установки оксиду пропілену, спорудження якої запланували в «КАРПАТНАФТОХІМі».
Богдан Дзіняк: На громадських слуханнях було сказано, що нехай би нині в товаристві «КАРПАТНАФТОХІМ» побудували виробництво поліпропілену, реалізувавши задуми колишнього керівника підприємства Олега Романенка і його головного інженера Миколи Хабера. Тоді, коли тут споруджувалося поліетиленове виробництво, насправді на часі було будівництво і поліпропіленового. Але на сьогодні спорудження установки оксиду пропілену є більш актуальним та перспективним для розвитку підприємства, ніж будівництво поліпропіленової установки. Тим паче в тренді того, що країни Європи активно рухаються в напрямку позбавлення від виробів з пластику.
Натомість оксид пропілену нині є дуже цінним продуктом органічного синтезу. Він дозволить підприємству працювати й розвиватися, створювати нові робочі місця. Від цього вигоду матиме і місто. Бо якщо в Калуші найбільше промислове підприємство стоїть – місто наче не живе. Тому я, звісно, вітаю те, що керівництво ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» прагне будувати модерні виробництва. Отож, моє прохання до громадськості буде просте і зрозуміле: «Дайте калуським нафтохімікам можливість для розвитку інноваційних технологій».
Анатолій ГЕТЬМАНЧУК, Василь ТКАЧУК.
