Іван Підсадюк: «Хочу, щоб місто гордилося тим, що має таке підприємство…»
У грудні 2017 року, згідно з рішенням Загальних зборів учасників ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», новим генеральним директором підприємства призначено Івана Михайловича Підсадюка, який до цього працював його першим заступником – головним інженером.
На перший погляд, здавалось би, що все закономірно – підприємство очолив перший заступник генерального директора підприємства. Але, якщо вдатися до історії спорудження в 60-их роках минулого століття та розвитку промислового велетня Прикарпаття, який у різні періоди мав назви Калуський хіміко-металургійний комбінат (КХМК), ВО «Хлорвініл», ВАТ «Оріана», ЗАТ «ЛУКОР», ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», то його вперше очолив корінний калушанин, який народився і виріс у житловому масиві Височанка в сім’ї шахтаря.
… Життя пов’язало Івана Підсадюка з Калуським хімічним комплексом у 1980 році після служби в армії. Розпочав він трудову діяльність на підприємстві із посади машиніста компресорних установок цеху з виробництва рідкого хлору. Через деякий час молодого спеціаліста було призначено майстром цеху двоокису кремнію аеросилу. В цілому в цьому підрозділу він пропрацював 10 років, з яких п’ять останніх – начальником цеху.
А далі його професійна кар’єра керівника лише зростала. Спочатку призначили головним інженером заводу каустичної соди і хлору, який мав назву «Діанат», а зі створенням на базі нафтохімічних виробництв ВАТ «Оріана» товариства «ЛУКОР», пізніше «КАРПАТНАФТОХІМ», І. Підсадюк став працювати заступником начальника виробництва, через деякий час уже відповідав за будівництво нової сучасної установки хлору і каустичної соди. Працював потім начальником цього виробництва, заступником генерального директора «КАРПАТНАФТОХІМу», а в останні три роки – першим заступником ген директора – головним інженером підприємства.
Тож із запитання, який період зі свого трудового шляху йому був найбільш пам’ятним і розпочалася наша розмова з Іваном Михайловичем.
– Чи був хтось із моїх попередників за майже 60-літню історію нашого підприємства родом з Калуша я, чесно кажучи, не знаю, але це й не настільки важливо. Що стосується найбільш пам’ятного періоду в житті, то мені теж важко якийсь один відзначити й назвати найважливішим. Всі ці етапи мали на мене вплив і велике значення. Бо хіба можна, скажімо, посаду начальника цеху двоокису кремнію аеросилу – одного з перших цехів КХМК вважати менш значимою, ніж ведення будівництва установки з виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом. Робота на обидвох посадах була надзвичайно відповідальною.
Непомітним, а тому, здавалось би, не настільки важким був недавній період простою виробництв. І лише працівники цехів знають, які відповідальні завдання слід було виконати, яких технологічних параметрів дотриматися, аби потім, після пуску, обладнання знову запрацювало і установки оживилися. Тож з думкою про майбутній пуск ми і працювали в ці майже п’ять років простою.
– Аналогів якому, як стверджують спеціалісти, ще не було в історії нафтохімічної галузі. Як оцінюєте пуск виробництв тепер, коли вже позаду пускові клопоти та успішна робота установок упродовж року?
– Я особисто не можу стверджувати, що аналогів пуску подібних виробництв після такого довготривалого простою не було в Україні, країнах СНД чи Європи. Може й були… Ми ж можемо повноцінно оцінювати зроблене в нас. Бо результатом усіх цих зусиль, важкої праці з січня по червень 2017 року став поетапний пуск наших цехів. І цього було досягнуто завдяки всьому колективу, починаючи від керівників і спеціалістів технічної служби, відділів і закінчуючи працівниками виробничих підрозділів. І сьогодні мені надзвичайно приємно констатувати, що нам вдалося успішно виконати всі роботи, Завод нині працює, виробничі потужності установок завантажені на 90-100 відсотків, а продукція має попит як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.
– Більшість калушан стан справ у місті пов’язують з роботою «КАРПАТНАФТОХІМу». Пуск виробництв після тривалого простою додав оптимізму з цього приводу. Що можете сказати про перспективи підприємства?
– Дуже добре, що ми своєю повноцінною роботою підняли людям настрій і вони відчули, що кращим стало життя в місті. Та я дуже хотів би, щоб якомога більше калушан працювало на нашому підприємстві, щоб у його цехи та служби приходили молоді спеціалісти, які мають інженерну освіту. Хочу, щоб ці молоді калушани знали, що в «КАРПАТНАФТОХІМі» на них чекають і наші спеціалісти та керівники готові допомогти їм адаптуватися до виробничих буднів.
Настрій також мав би піднятися від того, що повноцінно запрацювало найбільше підприємство нашого Калуша, області й усього західного регіону України. Ми сьогодні виробляємо більше 20 відсотків промислової продукції Івано-Франківщини.
Що стосується перспектив розвитку, то все-таки головним у нашій роботі впродовж року з часу пуску виробництв було забезпечення стабільної діяльності підприємства. А ще слід відзначити, що нові власники підприємства, його Спостережна рада надають нам нині велику підтримку для забезпечення як надійної роботи діючих установок підприємства, так і його розвитку.
Так, зокрема, в найближчій перспективі планується будівництво установок з переробки фракції С4 і отримання таких нових продуктів, як 1,3 бутадієн і метилтретбутиловий ефір (МТБЕ), та з виробництва пероксиду водню та окису пропілену. Перспективними й економічно обґрунтованими є для нас ці проекти тому, що для виробництва вищезгаданих продуктів будуть використовуватися фракції піролізу олефінової установки, а обслуговуватимуть їх наші спеціалісти. А ще реалізація нових технологічних проектів, спрямованих на поглиблення переробки продуктів етиленової установки, дозволить поліпшити економіку підприємства та підвищити ефективність його роботи. Саме з впровадженням цих проектів керівництво підприємства та його власники пов’язують його майбутнє.
– Наскільки актуальним є нині питання кадрів. Чи забезпечені ними підрозділи підприємства?
– Це питання є для нас надзвичайно важливим, бо в перші місяці після пуску відчували певні труднощі. Адже в роки простою виробництв нових працівників ми не приймали, а лише намагалися втримати на робочих місцях тих, хто нам у першу чергу був потрібен під час їх пуску. Частина людей у цей період з різних причин звільнилася. Тому сьогодні ведеться наполеглива робота із залучення на підприємство молодих спеціалістів з технічною освітою для того, щоб сформувати необхідний для успішної роботи кадровий потенціал, резерв керівного складу, що є однією зі складових успішності підприємства в майбутньому. З цього приводу сформована й уже діє спеціальна програма «Час ставати професіоналом з «КАРПАТНАФТОХІМом», основна мета якої полягає у залученні на підприємство молодих кваліфікованих кадрів, які могли б у нас професійно розвиватися і отримати можливість для кар’єрного росту. З метою приходу до нас молодих кваліфікованих кадрів нині співпрацюємо з вищими навчальними закладами всієї України.
– Пуск підприємства після простою був успішним, але були скептики, які не вірили в це…
– Справді, перед пуском виробництв скептиків було дуже багато. Це, як на мене, звичне явище, адже тривога справді була, особливо щодо введення в дію нашої найстарішої установки з виробництва хлорвінілу. І справа тут не лише в давності цього виробництва, а ще в тому, що сама технологія, апаратурне оформлення цеху вимагали дуже ретельних і зважених рішень щодо консервації обладнання на період простою. З цього приводу є дуже мало досвіду (в тому числі в Європі) із забезпечення простою таких виробництв.
Але вжиті нами заходи як в період підготовки обладнання цеху до простою, так і в період його консервації були технічно правильними, що й дало можливість відновити роботу установки. Сприяли її пуску та випуску якісної продукції виконані в період простою ремонтні роботи, в ході яких було замінено теплообмінне устаткування, частину трубопроводів, відремонтовано колонне обладнання, частково замінено металеві конструкції.
Роботи з оновлення обладнання цеху ВХ ведуться й нині. Особливо багато їх передбачено виконати в період капітального ремонту установок, який плануємо провести в листопаді.
– І все-таки, Іване Михайловичу, попри існуючі труднощі, що Вас особисто найбільше радує в роботі підприємства?
– Мене, як виробничника, радує те, що підприємство працює, що вироблена продукція не накопичуються на складах, а продається споживачам. А ще я дуже і дуже надіюся, що й наші працівники отримують задоволення від своєї праці, від її результатів.
– Наскільки мені відомо, то ринки на продукцію вдалося не лише відвоювати, а й розширити географію торгових зв’язків?
– Це справді так. І вдалося цього досягти завдяки новим підходам до роботи комерційної служби підприємства. Надзвичайно велика робота була з цього приводу проведена після пуску виробництв. І вона продовжується. Зрештою, ця робота ніколи й не може призупинитися, бо цього вимагають умови ринку.
Ефективну працю комерсантів я теж вважаю нашим успіхом, який радує як результатом, так і новизною. В той же час успішний продаж продукції дозволяє нам нині працювати на повних навантаженнях.
– Важливим моментом щодо привабливості підприємства є те, якою є зарплата працюючих. Що можете сказати з цього приводу?
– Заробітну плату з часу введення установок у роботу ми підняли в 2,4 раза і вона сьогодні в середньому становить 13,5 тисячі гривень. Це – суттєве підвищення, яке всі працюючі відчули. Дальший її ріст повністю залежатиме від того, наскільки успішно «КАРПАТНАФТОХІМ» працюватиме. Перспективи з цього приводу в нас хороші. Як і стосовно забезпечення існуючих нині соціальних гарантій, що передбачені діючим Колективним договором.
– Що змінилося у вашому житті після того, як стали генеральним директором «КАРПАТНАФТОХІМу», чи знаходите час на відпочинок і що полюбляєте робити в цей період?
– На превеликий жаль, можливостей для відпочинку є нині дуже мало. А коли все-таки випадає така нагода, то люблю цей час провести на природі, в наших Карпатах. У зимовий період маю бажання покататися на лижах. І не обов’язково в Буковелі. Повірте, що в нашім краї є чимало інших місць, де можна дуже гарно і змістовно відпочити. Цього року я двічі все-таки віднайшов можливість покататися на лижах.
А ще інколи з друзями граю в настільний теніс. Займаюся цим видом спорту на любительському рівні, але ця гра теж приносить мені задоволення. На якісь інші захоплення не вистачає часу.
– У цілому в нашій розмові ми охопили найбільш знакові питання, що хвилюють нині колектив підприємства та в значній мірі всіх калушан. Що б хотіли їм, Іване Михайловичу, сказати на завершення цього інтерв’ю?
– Спочатку хотів би звернутися до всіх мешканців Калуша зі словами, що в Україні нині є не так багато міст, які мають потужні, обладнані на високому технологічному рівні промислові комплекси. Для кожного із цих міст, де вони є, це велика допомога і підтримка. Адже за підсумками поточного 2018 року підприємство сплатить у виді податків у бюджет міста більше 150 млн грн.
Можливо, що хтось із людей цього не бачить, але в цілому громада міста не може цього не відчувати. У зв’язку із цим мені дуже хотілося б, щоб місто гордилося тим, що воно має таке підприємство, щоб калушани довіряли йому, а їхні сини та дочки працювали в його цехах, а не шукали кращої долі в інших державах.
Працівникам «КАРПАТНАФТОХІМу» бажаю успішної праці й гордості за своє підприємство, за місто, де воно знаходиться.
Розмову вів Анатолій ГЕТЬМАНЧУК.
