Мирослав Герець: «Виконувати лише ті обов’язки, які передбачені посадовою інструкцією, мало»
Ще декілька років тому в Україні більшість молоді надавала перевагу здобуттю технічної освіти, адже інженерні професії тоді були затребуваними та добре оплачуваними. Зараз же все радикально змінилося і молоді люди все частіше обирають гуманітарні професії або професії, пов’язані з ІТ-технологіями. Крім того, керівні посади ще доволі часто обіймають люди більш зрілого віку, а молодим спеціалістам складно підійматися кар’єрними сходинками.
Проте наш співбесідник, працівник «КАРПАТНАФТОХІМу» ламає ці стереотипи. Він – ерудований та наполегливий, молодий і водночас досвідчений, із сучасним мисленням, європейськими поглядами та бажанням розвиватися й досягати нових вершин. Мова йде про Мирослава Гереця, який декілька місяців тому обійняв посаду заступника начальника виробництва поліхлорвінілової смоли суспензійної і каустичної соди.
Кореспондент «НК» зустрівся із Мирославом Романовичем і попросив розповісти про свій професійний шлях.
– У «КАРПАТНАФТОХІМі» працюють мої батьки, тому після закінчення навчання в Калуському політехнічному коледжі (спеціальність – експлуатація автоматизованих систем управління) та Національному університеті «Львівська політехніка» (спеціальність – технологія високомолекулярних сполук) я теж прийшов працювати на це підприємство. Свій професійний шлях розпочав із цеху з виробництва хлорвінілу, де пропрацював дев’ять років спочатку апаратником газорозподілу, а пізніше оператором пульта управління. А коли поряд розпочали зводити нове виробництво ПВХ-С, то вирішив спробувати там свої сили. У 2010 році влаштувався туди на посаду старшого майстра зміни, а вже в 2012 році став заступником начальника цеху. Із березня цього року – заступник начальника виробництва ПХВСС і КС з технічних питань.
– Робота заступника начальника виробництва доволі складна і відповідальна. Не було страху і вагань?
– Із процесом виробництва вінілхлориду і полівінілхлориду суспензійного я добре ознайомлений. Знаю, як мовиться, все з середини. А от щодо виробництва каустичної соди, то зараз мені доводиться ще багато навчатися та пізнавати. Є деякі нюанси та технологічні питання, але я труднощів не боюся. Загалом вважаю, що людина повинна все життя займатися саморозвитком, виходити із так званої зони комфорту, щоб проявити себе по-новому, дізнатися щось корисне.
До речі, колись я читав дослідження науковця, в якому стверджувалося, що людині потрібно близько десяти років, щоб досконало вивчити ту сферу діяльності, якою вона займається. Після цього вона або прогресує, або, навпаки, починається її регрес. У мене поки що виходить прогресувати… (сміється. – Авт.)
Додавала віри в себе і підтримка колег, які переконували, що в мене все вийде. До того ж, якщо керівництво запропонувало мені цю посаду, значить у мені бачать перспективи, а отже, потрібно підвищити вимоги до себе, працювати та розвиватися.
Звичайно, зараз мені дещо складно, адже, незважаючи на досвід, все починаєш немов з нуля. Але ці «цеглинки», які заклали в мені колись наставники, дуже допомагають… Тому сьогодні хотілося б особливо подякувати за закладені ази праці на виробництві старшому майстрові зміни цеху з виробництва хлорвінілу Ярославу Дмитріву, старшому майстрові відділення Ярославу Волянюку та багатьом іншим. Загалом досягнення будь-яких вершин – це результат праці всього колективу, а не окремої людини.
– Розкажіть про нинішні будні виробництва ПХВСС і КС.
– Наразі наше виробництво працює у межах 85-відсоткового навантаження. Інколи бувають проблеми з насосним та теплообмінним обладнанням, але ми намагаємося їх оперативно вирішувати в робочому порядку. Приміром, проведено заміну парогенератора на стадії спалювання хлорорганічних залишків, трубопроводів флегми на одній і колон у цеху з виробництва хлорвінілу, а ще є ряд робіт, які перебувають на етапі поставки матеріалів та запчастин.
Коли не можемо вирішити питання із ремонтом того чи іншого обладнання у робочому порядку, то розробляємо технічні завдання з метою його модернізації. Загалом, якщо цехи з виробництва ХіК і ПВХ-С сучасні, то в цеху з виробництва хлорвінілу потрібно фактично весь час «тримати руку на пульсі».
Щодо збуту готової продукції, то нині ситуація налагодилася. Відвантаження проводиться ритмічно і проблем зі збутом ні ПВХ-С, ні каустичної соди немає.
Якщо говорити про забезпеченість кваліфікованими працівниками, то певна плинність кадрів є, але вона не позначається негативно на виробничому процесі. За час простою виробництв нам, як вже неодноразово говорилося, вдалося зберегти кістяк колективу, який нині, так би мовити, обростає м’язами.
– Чи планується на вашому виробництві впровадження певних технічних новацій?
– У цеху з виробництва хлору та каустичної соди вже облаштовано стаціонарний пункт заливу автоцистерн, а в цеху з виробництва ПВХ-С також плануються певні зміни в схемі дозування ініціаторів. Загалом задумів і планів є вдосталь. Всі вони знаходяться на різних етапах впровадження.
– Що б ви побажали молодим спеціалістам, які лише прийшли на виробництво?
– Відомий письменник Льюїс Керролл колись сказав: «Потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, слід бігти хоча б удвічі швидше!». Ця цитата в сучасному світі, як на мене, дуже актуальна, адже все навколо змінюється швидко, і ми повинні не лише реагувати на виклики сьогодення, а ще краще планувати їх і випереджати.
Сьогодні виконувати лише ті обов’язки, які передбачені в робочій чи посадовій інструкціях, мало. Потрібно завжди думати та діяти, якщо не на крок, то хоча б на півкроку вперед. Також не варто боятися висловлювати свою думку і, звичайно ж, потрібно проявляти ініціативу. Саме цього в першу чергу й бажаю молодим нафтохімікам.
Розмову вела Тетяна ЯНІЦЬКА.
