Нафтохіміки слова дотримали. Реставрований хрест надійно встановлений на стрункому Петросі
Минулого року за кілька днів до урочистого відзначення свого професійного свята (друга неділя вересня) група калуських нафтохіміків на чолі з генеральним директором товариства “КАРПАТНАФТОХІМ” Володимиром Шулиндіним успішно підкорила одну із двохтисячних вершин Українських Карпат – гору Петрос (2020 м).
Про цю подію був тоді опублікований репортаж на шпальтах нашого тижневика. Але в інформації про те, як нафтохіміки долали шлях до вершини гори, йшлося у ній і про дещо інше. Усіх учасників сходження вразив понівечений природою металічний хрест, що був встановлений на вершині поблизу дерев’яної каплички. Тоді нафтохімікам не вистачило зусиль, а ще більше відповідних інструментів та матеріалів, аби той хрест підняти. Але учасники сходження виявили бажання долучитися до доброї справи і хрест все-таки встановити, підкоривши Петрос ще раз, але уже з відповідним обладнанням. Володимир Шулиндін тоді запевнив, що всіляко цьому сприятиме.
І ось 12 червня група калуських нафтохіміків у складі 12 чоловік побувала на Петросі і встановила на вершині гори реставрований металічний хрест.
Про те, як проходила підготовка, хто допомагав у реалізації задуманого та про інші важливі деталі цієї події розповідає начальник адміністративно-господарського відділу ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ”, один із організаторів і виконавців впровадження цього проекту Андрій Курташ.
– Після минулорічного підкорення Петроса питання відновлення і встановлення на горі металічного хреста не було нами забуте, – розповідає Андрій Мечиславович. – Нагадував про нашу обіцянку відновити християнську святиню і генеральний директор підприємства Володимир Шулиндін. Маючи у своєму розпорядженні фотозмінки зруйнованого природою хреста, разом із головним механіком підприємства Олександром Бобівим вирішили звернутися за допомогою у розробці проекту в наш проектно-конструкторський відділ. Але перед цим у нас була розмова на цю тему із заступником генерального директора з питань капбудівництва Володимиром Микитиним, який запропонував встановити хрест на своєрідному металічному постаменті. Проектанти підприємства на чолі із заступником начальника відділу Миколою Вороблем цю ідею підтримали, внісши і свої конкретні пропозиції щодо зміцнення конструкції хреста. Було, зокрема, запропоновано вмонтувати у хрест товстостінну трубу відповідного діаметру. Також нашими проектантами були розроблені і згідно з ними заздалегідь виготовлені спеціальні пристрої для зведення хреста та його надійного кріплення. Бо як засвідчив хід ведення монтажних робіт, без них було б дуже важко хрест підняти і заново встановити.
– Хто виконував ці роботи і брав безпосередню участь у реалізації задуманого?
– Що стосується виготовлення постаменту й виконання деяких інших робіт, то відповідальність за них взяло на себе новостворене на базі підрозділів ПрАТ “ЛУКОР” товариство “КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС” на чолі з його головним інженером Костянтином Гоманом. Декоративне оформлення постаменту кованими елементами здійснили працівники калуського підприємства “Ковосвіт”. Хочу сказати, що ці роботи вони виконали безкоштовно, довідавшись, для яких потреб і де будуть ці елементи використані. Тому, користуючись нагодою, хочу подякувати за сприяння і допомогу керівникам ТОВ “Ковосвіт” Віктору Білану та Ігорю Кошку.
– Цікаво було б дізнатися про історію встановлення хреста на горі Петрос, хто автори проекту, чия ідея?
– Перед тим, як приступити до ведення робіт, за інформацією в Інтернеті вдалося зв’язатися із журналістом агентства “Укрінформ” Олегом Снітовським, який у 2006 році писав про цю подію. З його допомогою вийшли на автора ідеї встановлення на вершині Карпат хреста. Ним виявився настоятель Української автокефальної православної церкви у місті Тернополі о. Ярослав Вірозуб. Саме за його участю та ще більш як 50-ти інших священиків та численних вірян з Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської областей та міста Києва 4 вересня 2006 року хрест на Петросі було встановлено. Як відзначено з цього приводу на уже нами встановленій пам’ятній дошці, яка прикріплена до фундаменту хреста (дослівно) «на знак прагнення до єднання українських церков”.
Надав отець Ярослав інформацію і про майстрів, які виготовили хрест, висота якого, до речі, нині становить чотири метри. Ними виявилися жителі міста Бучача Ярослав Шептицький та Андрій Шалай. Фігуру розп’яття виготовив Василь Бабала. У ході телефонної розмови з ними дізналися і про усі необхідні розміри хреста, адже до того керувалися у роботі лише побаченим і фотознімками.
– Як був реалізований проект і чи не виникало якихось непередбачуваних проблем?
– Спочатку ми планували приїхати та виконати усі монтажні роботи протягом одного дня. Але добрий знавець гір, заступник головного інженера з техніки безпеки і екології Роман Бумбу запропонував виїхати до туристичної бази “Едельвейс”, що в селищі Ясіня Рахівського району, після завершення робочого дня у середу, 11 червня. І дуже добре, що ми так зробили. Адже уже наступного дня о 6.00 ми були у незамінимому для гір ГАЗ-66, яким виїхали до підніжжя Петроса.
І тут важливо сказати, що обрати оптимальний маршрут сходження на вершину і доставки на неї постаменту та інших елементів хреста, а також обладнання й матеріалів нам допомогли працівники місцевого державного підприємства “Ясінянське лісомисливське господарство”. Дізнавшись про мету нашої експедиції, директор цього підприємства Микола Ластовецький не лише дав нам корисні поради, й благодійно виділив вантажівку, підкресливши, що у 2006 році їх колектив теж долучився до того, щоб на вершині Петроса був встановлений Хрест єднання церков України.
У цілому на весь проїзд гірськими дорогами у кузові вантажівки, трикілометровий піший підйом до вершини гори (ГАЗ-66 цей відрізок дороги долав без нафтохіміків – Авт.) було потрачено більше трьох годин. І десь приблизно о 10.00 ми приступили до ведення робіт.
– Як були розподілені обов’язки серед учасників сходження на цьому завершальному етапі? Хто і чим, так би мовити, займався?
– Зважаючи що конструкція потребувала ведення зварювальних та монтажних робіт, у складі групи були такі спеціалісти товариства “КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС”, як електрозварник Андрій Мазур, слюсарі-ремонтники Любомир Кішко та Роман Харів і електрозварник нашого цеху магістральних продуктопроводів Михайло Когут. Керували ними і одночасно допомагали у роботі Олександр Бобів, Костянтин Гоман та старший майстер Богдан Атаманчук.
На мою долю разом із нашими молодими спеціалістами із відділів тендерних процедур і підготовки кадрів Івана Лазоришина та Володимира Місяця припали роботи з очищення деталей хреста та фарбування усієї конструкції. Досвідчений турист і альпініст, директор ФСК “Нафтохімік” Василь Худин, без якого нині не здійснюється жодне сходження калуських нафтохіміків на вершини Карпат, та Роман Бумбу теж допомагали і нам, і мотажникам. А ще в обов’язок останніх входило приготування обіду. І з ним, скажу відверто, вони справилися на славу. Особливо усім припав до смаку приготовлений Романом грибний суп.
У цілому на виконання усіх робіт знадобилося майже вісім годин. Слід також сказати, що починали ми їх з молитви, а завершили виконанням Гімну нашої держави. Повернулися на турбазу «Едельвейс» близько 22.00 втомлені, але у дуже піднесеному настрої.
– Чи сприяла погода?
– Вона була просто чудова. А які краєвиди!.. Зрештою, як мовиться, це краще самому побачити і відчути.
Записав Анатолій Гетьманчук.
