Роман Созанський: «Наш колектив на 50 відсотків молодий, що спонукає до оптимізму»
Завершення першого місяця осені змушує колективи виробництв ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» не тільки пройматися питаннями виконання виробничих завдань, хоча їх важливість ніхто не відміняв, а серйозно братися за реалізацію запланованих заходів з підготовки обладнання установок до зупинкового капітального ремонту, який заплановано провести в листопаді цього року.
Готується до цього відповідального періоду і колектив виробництва поліхлорвінілової смоли та каустичної соди. Але розмова нашого кореспондента з його начальником Романом Созанським розпочалася не з серйозних виробничих буднів колективу, а з того, яким був його трудовий шлях до керівництва таким відповідальним виробництвом, у склад якого, до речі, увійшли три колишні самостійні заводи.
– Якщо вдатися до історії, – розповідає Роман Петрович, – то й справді підрозділами виробництва є такі колишні заводи Калуського хімічного комплексу, як установки з виробництва хлористого вінілу, каустичної соди і хлору та полівінілхлориду. Щоправда, останні дві зазнали суттєвих змін, а коли точніше, то замість застарілих технологій з виробництва соди каустичної діафрагмовим методом та з виробництва ПВХ-емульсійного тут були впроваджені нові з випуску каустичної соди і хлору мембранним методом та полівінілхлориду суспензійного. Є ще в складі виробництва цех розділення повітря. Щоправда, в 90-х роках тут теж була введена в експлуатацію за технологією фірми «Лінде» (Німеччина) нова азотно-киснева станція (АКС).
Що стосується мого трудового шляху на нашому підприємстві, то після закінчення в 1995 році Національного університету «Львівська політехніка» я чотири роки трудився на одному із заводів міста Борислав, що на Львівщині. А з липня 1999 року став працювати тоді ще в ЗАТ «ЛУКОР», а нині ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Розпочинав свою трудову діяльність на підприємстві апаратником четвертого розряду цеху СКДМ заводу «Діанат». З приємністю й нині згадую своїх наставників – Ярослава Смоляка, Івана Василика, які в різні періоди були начальниками цього структурного підрозділу. З часом став працювати в цьому цеху майстром, потім – начальником відділення, технологом. У цей період дуже багато мені допомагав в освоєнні тонкощів технології відомий фахівець Петро Скакун.
А в 2008 році мене призначили начальником виробничо-технічного бюро виробництва хлорвінілу, звідки в 2012 році був переведений на посаду заступника начальника виробництва ПВХСС і КС, а 9 лютого цього року його очолив.
– Виходячи з вашого досвіду, думки інших фахівців, чи доцільно було об’єднувати всі ці установки в одне виробництво?
– Їх об’єднання було логічним і правильним рішенням, бо тим самим ми з`єднали повний цикл виробництва готової продукції на одному виробництві. Завдяки такому рішенню припинилися так звані «війни» між виробництвами через, приміром, вологий хлор для виробництва хлорвінілу чи не якісний хлорвініл для виробництва полівінілхлориду. Вони тепер ці суперечки не мають змісту і, зрештою, не виникають. Міжцехові сировинні та матеріальні потоки контролюються в цілому однією командою, що дозволяє дуже оперативно реагувати на нештатні ситуації.
– Відомо, що найстаріший за роками експлуатації як на виробництві, так і підприємстві в цілому є цех з виробництва хлорвінілу. Як оцінюєте його стан і що буде зроблено, аби його поліпшити під час капітального ремонту?
– Основним показником роботи цеху є виконання планових завдань з випуску якісної продукції, з якими нині цей колектив успішно справляється. Нинішні обсяги випуску продукції тут востаннє досягалися ще в далекому 1998 році. Це при тому, що ми відпрацювали вже більше року без капітального ремонту і цілих два літні періоди.
З метою забезпечення надійної роботи цеху тут щоденно ведеться копітка робота з підтримання обладнання, будівель та споруд у належному стані. Зокрема, як у часи простою виробництва, так і тепер виконуються планові роботи із заміни металічних конструкцій цеху. Постійно ведуться роботи з чистки та часткового ремонту теплообмінного і насосного обладнання та ряд інших.
Щодо капітального ремонту, то в ході його проведення заплановано реалізацію цілого комплексу заходів з ремонту теплообмінного і колонного обладнання цеху. Значний обсяг робіт також буде виконано з ремонту трубопроводів. Усе це в цілому дозволить після завершення ремонтних робіт поліпшити ефективність та стабільність роботи установки.
У ході проведення капітального ремонту ряд робіт з ревізії та ремонту діючого обладнання передбачено виконати й на наших нових установках з виробництва каустичної соди і хлору та з випуску поліхлорвінілових смол суспензійних. Процес вдосконалення їх роботи триває і до цього процесу ми нині також залучаємо спеціалістів іноземних фірм.
– Наскільки вирішено нині питання кадрів. Відомо, що в цехах виробництва нині працює багато молоді. Як оцінюєте їх роботу, кого б хотіли відзначити?
– На даний момент колектив виробництва згідно штатного розкладу укомплектований повністю. Можемо вже навіть говорити про чергу на працевлаштування на наше виробництво. І це стосується усіх без винятку підрозділів.
Що стосується наших молодих працівників, то всі вони зарекомендували себе позитивно. Уже маємо серед них таких, які працевлаштувалися під час пуску виробництва в 2017 році, а нині вже виконують обов’язки інженерно-технічних працівників. Велике позитивне значення тут має те, що є в кого вчитися. Нам сьогодні допомагають у роботі наші ветерани, зокрема Борис Крикливий, Ігор Кулик, Ярослав Волянюк та інші, за що їм хочу сказати велике спасибі.
Особливо мені імпонує бажання вдосконалюватися як спеціаліст і керівник Володимира Васильєва з цеху ХіКСММ, належне виконання своїх обов’язків Володимиром Грицаком (цех ПВХС), Андрієм Друком (цех ВХ) та іншими молодими працівниками.
У цілому наш колектив на 50 відсотків складається нині з молодого покоління, що спонукає до оптимізму за майбутнє нашого виробництва і підприємства в цілому.
Розмову вів Анатолій ГЕТЬМАНЧУК
