Ярема Рудик: «Промисловий потенціал Калуша слід використати на користь громади»
До зустрічі із заступником генерального директора ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» Яремою Рудиком мене спонукали як питання діяльності цього найбільшого промислового підприємства Прикарпаття в непростих нинішніх економічних умовах, спричинених коронавірусною інфекцією, так і передвиборчі перегони, в яких він є безпосереднім учасником.
Але розмова наша розпочалася саме з питання роботи підприємства. Адже з часу відновлення його роботи після тривалого, майже п’ятирічного, простою минуло три роки…
– Тож, Яремо Богдановичу, як оцінюєте діяльність підприємства за цей період, чи задоволені результатами роботи?
– Результати – непогані. Якщо говорити про виробництво, то ми вже працюємо стабільно, в середньому виробляючи понад 60 тисяч тонн товарної продукції в місяць. І, що головне, вона не затримується на складах, реалізовується, має попит серед споживачів країни та за її межами.
Разом із тим, цей період роботи засвідчив, що ще є ряд проблем, без вирішення яких підприємству буде важко рухатися вперед. Це, зокрема, оновлення та модернізація виробництв. І це при тому, що на ці потреби було за останні три роки спрямовано більше 1,3 млрд гривень. Але, як мовиться, життя не стоїть на місці, тому слід далі розвиватися, спрямовуючи зусилля на більш глибоку переробку своєї продукції, виробляючи ту, що має нині попит на ринку. В іншому випадку через кілька років підприємство буде неконкурентоспроможним і може завершити економічну діяльність.
Тож, аби цього не допустити, в «КАРПАТНАФТОХІМі» уже реалізовано проєкт з будівництва установки з виробництва оксиду пропілену, а сьогодні ведуться роботи з проєктування установки з виробництва 1.3 бутадієну. Як у першому, так і другому проєктах основною сировиною для нових установок буде продукція етиленового виробництва.
А ще керівництвом підприємства та його Наглядовою радою розглядається питання спорудження альтернативного енергоджерела, зважаючи на технічний стан Калуської теплоелектроцентралі.
– Яким є сьогодні внесок «КАРПАТНАФТОХІМу» в бюджет міста і наскільки на його діяльності позначилася епідемія COVID-19?
– Ми є нині бюджетоутворюючим підприємством Калуша, адже частка наших надходжень з податків та інших платежів у міській скарбниці становить більше 25 відсотків. А ось сума наших платежів за землю (її оренда та земельний податок) становить у загальноміському показнику аж 60 відсотків. І тут постає логічне запитання: чому такими низькими є ці суми від інших підприємств?
Що стосується нашої підготовленості до роботи в умовах поширення коронавірусної інфекції, то ми чітко виконуємо з цього приводу урядові рішення, співпрацюємо з керівництвом області та нашою міською радою. І «КАРПАТНАФТОХІМ» є сьогодні в числі тих стратегічних підприємств України, яким в умовах карантину дозволено повноцінно працювати.
У той же час з метою запобігання розповсюдженню інфекції ми забезпечуємо працюючих захисними масками, а підрозділи – дезінфікуючими засобами, якими систематично обробляємо виробничі, господарські та адміністративні приміщення.
Як усім уже відомо, маємо задля цього і дезінфікуючий засіб власного виробництва – гіпохлорит натрію. Цей засіб у свій час мав дуже великий попит серед медичних закладів, а також комунальних та промислових підприємств. Його ми відпускали благодійно. Нині чомусь такого попиту на цей продукт немає. І дарма, бо на нашому підприємстві ним постійно дезінфікують приміщення та будівлі. Можливо, саме через це, а також завдяки іншим вжитим карантинним заходам у нас за час пандемії не зафіксовано великих джерел та спалахів захворюваності на COVID-19.
– А чи може нині підприємство забезпечувати медичні заклади медичним киснем, дефіцит якого зараз відчувається в Україні?
– Цей продукт ми виробляли постійно. Недавно отримали також ліцензію на його випуск, адже без неї ми не можемо його поставляти. А ще згідно з існуючими нормами його слід зареєструвати як лікарський засіб. Тож сьогодні йде процес реєстрації. Бо не все так просто. З метою виконання всіх вимог ми прийняли на роботу фармацевта, надали аналізи нашої продукції, необхідну інформацію про обладнання, де вона виробляється й виконали ряд інших заходів. Загалом, згідно з методичними рекомендаціями процес реєстрації триває до 120 календарних днів. Тож ми сьогодні в очікуванні, що цей процес все-таки завершиться і підприємство зможе забезпечувати лікарні та інші установи нашого краю та України цим справді нині дефіцитним медичним препаратом. Хочу також повідомити, що для медичних закладів Івано-Франківщини кисень поставлятимемо безкоштовно.
– Відомо, що раніше підприємство теж не стояло осторонь проблем, які виникли в зв’язку з коронавірусною інфекцією.
– Це справді так. Ми благодійно доставляли у медичні заклади міста індивідуальні засоби захисту та дезінфікуючі засоби. А в даний час вже на стадії вирішення питання придбання для нашої Калуської ЦРЛ модульної кріогенної установки для зберігання та газифікації рідкого кисню. Вартість установки становить близько одного мільйона гривень. Вона вже доставлена в Україну і наступного тижня буде в Калуші.
– Не можемо обійти увагою тему наступних виборів до місцевих рад. Ви – кандидат від партії «Слуга народу» до обласної ради. Чому вирішили балотуватися?
– Ніколи раніше не думав і не прагнув стати депутатом. Але нині, коли став працювати на великому промисловому підприємстві, то довелося часто стикатися з такими питаннями, які вирішуються на обласному рівні, де слід аргументовано висловити свою позицію. І трибуна обласної ради – це те місце, де тебе і почують, і зрозуміють.
А з іншого боку, маючи великий досвід роботи в банківській сфері, в економічних установах, а нині вже на посаді заступника генерального директора підприємства, чому б цей досвід, практичні навики не передати молодим та енергійним людям. Мені завжди вони подобалися, я бачу в них майбутнє як бізнесу, так і нашої України. У них є бажання, ентузіазм до праці, до впровадження нових ідей. Але часто їм бракує обізнаності з реаліями життя, а тому в будь-якому колективі, зокрема і виборчому органі (раді) має бути баланс. Одні мають рухатися вперед, а хтось має аналізувати ситуацію й ті ризики, що можуть бути, і чи, зрештою, це буде на благо колективу чи громади.
– Що, на Вашу думку, слід першочергово зробити на Прикарпатті?
– Сьогодні всі кандидати стільки всього обіцяють, що, мабуть, і 100-річного бюджету не вистачить, аби все виконати. Але ніхто не каже за рахунок чого це буде зроблено. Розраховують всі на бюджет, але він не безрозмірний і не все «потягне». Не слід також забувати, що з 1 січня ми житимемо в умовах децентралізації, коли значна частина коштів буде передана об’єднаним територіальним громадам, які формуватимуть свої бюджети і вирішуватимуть, за рахунок чого їх наповнити і куди направити наявні кошти.
Останнім часом склалася така ситуація, коли Калуш та села району фінансувалися за залишковим принципом. Місто стало втрачати позиції індустріального центру Прикарпаття. Хоча потенціал у ньому залишився, і його слід використати на користь громади. Не було також останнім часом в обласній раді депутатів-господарників від Калущини, які б могли відстоювати економічні інтереси регіону. Будувалися в області дороги, але всі вони, як правило, вели у Буковель. Я особисто не проти розвитку туристичної галузі, бо, маючи такі гори, такі можливості, її слід розвивати. Але ми не можемо не зважати на ті регіони, які найбільше наповнюють бюджет, де працюють промислові виробництва. Коли вони зупиняться, то не буде внутрішнього валового продукту (ВВП).
І саме в Калуші є потенціал для розвитку. Адже нині в місті фактично не використовуються можливості, пов’язані з роботою «КАРПАТНАФТОХІМу». У його цехах виробляється продукція, зокрема полімерна, яку можна переробляти в готові продукти. Але в місті нині чомусь немає таких підприємств, хоча для цього, крім сировини, є й необхідні інженерні комунікації. земельні ділянки, залізничне сполучення й інше.
З огляду на вищесказане, хочу наголосити, що Калуш та його громада мають можливості для кращого життя, але задля цього слід передусім обрати гідних представників як у місцеву, так і обласну ради.
Записав Анатолій Гетьманчук.
